babiyar_zapoved (babiyar_zapoved) wrote,
babiyar_zapoved
babiyar_zapoved

Cтан справ з увічненням пам’яті жертв Бабиного Яру

Довідка про стан справ з увічненням пам’яті жертв Бабиного Яру
та діяльність Громадського комітету “Бабин Яр”


Історія численних спроб гідного увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру почалась майже безпосередньо після звільнення м. Києва від німецької навали. Але за радянських часів всі намагання громадськості створити на цьому місті меморіальний комплекс стикалися з небажанням влади навіть згадувати про мирні жертви фашизму, насамперед, єврейські. Більша частина яра була замита у 1950-ті роки (що закінчилося сумновідомою Куренівською катастрофою 1961 р.). Кладовища (Братське, Єврейське, Кирилівське, Караїмське, Магометанське), що оточували яр, були знищені, їх територія значною мірою забудована.
Ситуація змінилася після набуття Україною незалежності. Тепер влада, фактично, відсторонилася від цих питань, а облаштовувати меморіальну територію почали окремі громадські організації. Ця робота велась без достатнього наукового підґрунтя і без будь-якої координації. Паралельно міська адміністрація продовжували тут господарську забудову (так, 2000 року безпосередньо на місці колишніх розстрілів було відкрито станцію метро “Дорогожичі”). Нарешті колишній Бабин Яр і прилеглі території перетворилися на безладну суміш різноманітних споруд і меморіальних знаків.
Апогеєм знущання над пам’яттю жертв стала спроба американської фундації “Джойнт” спорудити у Бабиному Ярі єврейській громадсько-культурний центр “Спадщина”. Ця ініціатива знайшла підтримку Київської міськдержадміністрації (О. Омельченко), яка виділила під це будівництво ділянку в охоронній зоні, а також цілої низки єврейських громадських організацій (Єврейська Рада України (І. Левітас), Всеукраїнський Єврейський Конгрес (В. Рабинович), Головний Рабин Києва і України Я. Блайх, Міжнародний Соломонов Університет (О. Розенфельд) та інших), які публічно виступили на її підтримку. Тільки широкий протест громадськості (як єврейської, так і української) дав змогу зупинити це блюзнірство (треба підкреслити, що до цього часу Київрада не скасувала свого рішення про відведення землі, а “Джойнт” не повідомив про закриття проекту).
І після скандалу з громадських центром “Спадщина” подовжуються спроби подальшої забудови меморіальної території. Так, на початку 2004 р. міська влада намагалася виділити поряд зі станцією метро ділянку для будівництва Польського культурного центру. Вже цього року міською адміністрацією було встановлено біля верхів’я Бабиного Яру пам’ятний знак на честь остарбайтерів. Були оприлюднені плани будівництва на території колишнього Єврейського кладовища Льодового стадіону (Київська міськдержадміністрація) і єврейського громадського центру (Всеукраїнський Єврейський Конгрес).

На хвилі протесту проти будівництва центру “Спадщина” на початку 2003 р. відомими представниками інтелігенції України було створено Громадській комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру (Комітет “Бабин Яр”) (співголови – С. Глузман, І. Дзюба, М. Попович, відповідальний секретар – В. Нахманович). Головними завданнями своєї діяльності Комітет поставив:
— створення державного історико-культурного заповідника “Бабин Яр”;
— спорудження у Бабиному Ярі національного меморіалу пам’яті Голокосту та жертв фашизму;
— відкриття державного музею Бабиного Яру.
У своїй роботі Комітет виходить із наступних принципів:
– розглядання Бабиного Яру як загальноукраїнського символу Голокосту і нацистського терору взагалі;
– переведення вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру зі сфери інтересу виключно національно-культурних товариств, у першу чергу, єврейських, до кола проблем, рішенням яких має опікуватись широка українська громадськість у співпраці з органами влади;
– відокремлення вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру від дії швидкоплинних політичних інтересів окремих партій, а також відсторонення від процесу прийняття стратегічних рішень з цього питання діячів, які морально дискредитували себе в очах громадськості;
– передування прийняттю будь-яких рішень фахового обговорення пропозицій в колі науковців: істориків, соціологів, етнополітологів, тощо;
– прозорість усього процесу, широке висвітлення проблем у ЗМІ, вільна суспільна дискусія з метою знайти загальнонаціональний консенсус.



Практична робота, за планами Комітету, має проводитися у три етапи.
На першому буде проведено наукову підготовку до створення цілісної концепції меморіалу і музею. Цей етап включатиме розшук та публікацію архівних джерел з історії Бабиного Яру, нацистської окупації, взагалі Києва протягом 1930–2000-х років, проведення соціологічних досліджень, а також всебічне (історичне, філософське, культурологічне) наукове осмислення проблеми.
Ця робота необхідна, в першу чергу, тому що до цього часу створено чимало міфів, які стосуються розташування самого яру; наявності тут масових поховань часів Голодомору і сталінських репресій; міст розстрілу під час окупації; кількості і етно-соціального складу жертв нацизму; участі у розстрілах українських націоналістів, тощо.
На другому етапі після широкого громадського обговорення повинна бути узгоджена цілісна концепція меморіалу і музею і проведено відкритий міжнародний конкурс проектів.
Третім етапом має стати втілення в життя проектів-переможців і урочисте відкриття національного меморіалу “Бабин Яр” за участі керівників держави, представників громадськості та іноземних гостей.
Сьогодні Комітетом ведеться робота в межах першого етапу проекту. Так, минулого року видано першу книгу п’ятитомної збірки архівних документів і наукових статей “Бабин Яр: людина, влада, історія” (укладачі Т. Євстаф’єва і В. Нахманович), присвячену історичній топографії Бабиного Яру та загальній хронології історичних подій, що відбувалися на його території, в першу чергу, під час нацистської навали. На початку наступного року планується видання другої книги збірки.
Ця робота Комітетом провадиться у співпраці з державними та спеціалізованими науковими установами. Так, архівні документи для публікації безкоштовно надаються архівами системи Державного комітету архівів України (Голова Г. Боряк), Державним архівом СБУ (Начальник С. Богунов), Національною бібліотекою України ім. В. Вернадського (Генеральний директор О. Оніщенко). Фінансування видавничих видатків здійснено Держкомітетом України у справах національностей та міграції (тодішній Голова Г. Москаль). У науково-дослідницькій роботі велику участь взяли співробітники Музею історії м. Києва (Директор Т. Хоменко) і Українського центру вивчення історії Голокосту (Директор А. Подольський). До співпраці залучено науковців з Інституту історії України НАНУ, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ, Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Цього року з нагоди 60-річчя закінчення Другої світової війни Комітетом було проведено Всеукраїнську наукову конференцію “Друга світова війна і доля народів України” і видано збірку її матеріалів. У організації конференції взяли участь Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ (тодішній Директор покійний І. Курас), Інститут історії України НАНУ (Директор В. Смолій), Український центр вивчення історії Голокосту. Фінансування було надано Держкомітетом України у справах національностей та міграції (тодішній в.о. Голови В. Воронін).
У листопаді цього року на замовлення Комітету Київським міжнародним інститутом соціології (Генеральний директор В. Паніотто) було проведено всеукраїнське опитування для виявлення рівня обізнаності громадян України щодо історії Бабиного Яру. Цим започатковану програму всебічних соціологічних досліджень громадської думки стосовно зазначеної проблематики.
Комітетом за цей час також було проведено низку публічних заходів, спрямованих на всебічне висвітлення і громадське обговорення проблем, пов’язаних з увічненням пам’яті жертв Бабиного Яру, а також актуальних питань міжнаціональних стосунків.
У квітні 2003 р. у будинку Спілки письменників України під час прес-конференції новоствореного Громадського комітету “Бабин Яр” було вперше представлено виставку німецьких фотодокументів 1941 р. із колекції Музею історії м. Києва, а також тематичну книжну виставку, підготовлену Музеєм історії м. Києва та Українським центром вивчення історії Голокосту. 29 вересня 2003 р. спільно з Музеєм історії м. Києва та Фондом сприяння розвитку мистецтв (тодішній Голова покійний І. Верба) проведено виставку-акцію “Митці за вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру”, присвячену річниці початку масових розстрілів у Бабиному Ярі.
У грудні 2003 р. спільно з Інститутом філософії НАНУ (Директор М. Попович) та Фондом сприяння розвитку мистецтв проведено філософсько-культорологичний круглий стіл “Меморіальна культура Бабиного Яру”. У березні 2004 р. за участі багатьох науковців і громадських діячів було проведено круглий стіл “Бабин Яр – від пам’яті жертв до єднання пам’яті”, присвячений проблемам українсько-єврейських стосунків, зокрема штучному роздмухуванню антисемітизму в Україні. У вересні 2005 р. за участі Українського центру вивчення історії Голокосту і Україно-американського бюро захисту прав людини (Директор С. Глузман) та за підтримки Держкомітету України у справах національностей та міграції проведено науковий семінар “Проблеми міжетнічної толерантності в Україні: історична ретроспектива та сучасна ситуація”.
У своїй роботі Комітет постійно співпрацює з громадськими організаціями: Конгресом національних громад України (Співголова С. Костецький), Організацією Українських Націоналістів (Голова М. Плав’юк), Асоціацією єврейських громад – Ваадом України (Голова Й. Зісельс), Фундацією ім. О. Ольжича (Генеральний директор С. Кот), багатьма іншими. Діяльність Комітету висвітлюється у загальних і національних засобах масової інформації, зокрема постійну інформаційну підтримку надає Комітету газета “Форум націй” (Головні редактори Т. Хорунжа (колишній), Н. Непийвода).

У зв’язку з виходом розпорядження Президента України від 23 вересня 2005 р. “Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви”, Комітет звернувся до Кабінету Міністрів з наступними пропозиціями:
1. Увести до складу оргкомітету для підготовки і проведення у 2006 році заходів у зв’язку з 65-ю річницею трагедії Бабиного Яру 12–15 видатних представників української інтелігенції, відомих громадських та релігійних діячів. Призначити представника громадськості заступником голови оргкомітету (з нашого боку було запропоновано на цю посаду співголову Комітету акад. НАНУ М.В. Поповича).
2. Покласти на оргкомітет остаточне затвердження плану заходів у зв’язку з 65-ю річницею трагедії Бабиного Яру. Передати до оргкомітету відповідні пропозиції, яки надійшли та будуть надходити від державних установ та громадських організацій.
3. Створити робочу групу з відомих науковців, а також уповноважених представників відповідних урядових установ (на рівні керівників управлінь), для попередньої експертизи запропонованих заходів, з точки зору як загальної ідеології, так і конкретного змісту.
Водночас для припинення хаотичної забудови меморіальної території, проведення попередніх робот з її звільнення від сторонніх об’єктів, вирішення необхідних питань щодо власності на земельні ділянки і споруди, Комітет запропонував вже зараз здійснити наступні заходи:
1. Надати статусу пам’ятки історії національного значення території в районі колишнього Бабиного Яру, на якій за часів нацистської окупації Києва відбувалися розстріли мирного населення і військовополонених. На цій території має бути розміщений національний меморіальний комплекс “Бабин Яр” і створено державний історико-культурний заповідник.
2. Виділити приміщення для створення державного Музею Бабиного Яру.
Також, зважаючи на важливість підготовчої наукової роботи, яку веде Комітет, ми запропонували Віце-Прем’єр-міністру з гуманітарних питань В. Кириленко очолити Редакційну раду серії збірок документів і матеріалів “Бабин Яр: людина, влада, історія” і розглянути питання щодо державного фінансування видання наступних книг цієї серії.


Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments